Аднойчы ў полі. Гісторыя з сезона палявання.


Было прыкладна так:


Расказвае лісічка-самка: О, нара такая прыгожая, новая, паляўнічыя аб ей не ведаюць, прыгожы від на поле, сонечная бок, не сыра, столь і падлога не мокрітиме, да вады не далека, веска з курамі каля.
 Ідэальнае месца. 


Расказвае ліс-самец: О, лісічка пайшла, не ідзе а піша, з пераду добрая, і з азадку апетытная, пушистий хвост, ножкі роўныя, зубы ўсе, маладзенькая, файненька. Яшчэ пры выпадку "шпекну". Ідзе ў нару. І нара прыгожая, новая..... Як не шпекну то хоць пасплю ў сухі нары...
 Ідэальныя ўмовы. 


Расказвае Адэль (такса, сучина): Аб, нара прыгожая, новая... Я яшчэ тут не была. І варта лысая чую, самаўпэўненага, хітрага але трохі баязьлівага. І ліска пайшла, не пайшла, а напісала што ідзе, па почырку добрая.. Цяпер я той почырк підкоректую...
Ідэальная сітуацыя. 


Расказвае Бірко (такса, сабака): Аб, Адэль тут. Прыгожая і малая, усе пры ей і фігура і характар. "Шпекнув" б тую Адэль, толькі яшчэ не дае. Кажа трэба зарабіць. Дыпломы па лысую ўжо маю, яшчэ трэба ліса з натуральнай норы ліса ўзяць. О, Адэль хвост задрала ўгору, а морду да нізу, што-то шукае. Можа ліса, аб, то было б добра... Падыходжу, сапраўды шукае, і варта есць свежанькі, ліса і лісічкі. Прама вядзе да нары. А нара такая прыгожая, новая... Цяпер я іх з нары дастану, і трафей добуду і на переспективу каханне-ношка з Адэль свеціць.
Ідэальны варыянт.


Расказвае Федір: О, норы есць, добрыя, і новыя. Скоренько пусцім Адэль, есць – есць, няма – не, я не маю часу, яшчэ цяпер гучище запланавана.
Ідэальна правядзем час.


Расказвае Яравы (паляўнічы ў акулярах): Аб, норы, а там лісы, Бірко – пляц,
In das Loch ist ein Fuchs. Wir müssen sie zu bekommen. Bei dem Angriff .
Ідэальна сказана. 


Расказвае Ігар Міхайлавіч (паляўнічы з стрэльбай) : Аб, норы, а там лісы. О, есць дзве сабакі. Сабака заходзіць у нару а сучина з боку назірае. Федар становіцца каля аднаго віднорка, я ў другога. Той, у акулярах стаў далей і глядзіць. Дзіўны нейкі, прыехаў на паляванне без зброі, толькі з сабакам... О, ліс выскоквае, ЛУП, ліс ўпаў. Да хвіліны часу выскоквае другі. ЛУП, і другі ўпаў.
 Ідэальны стрэл. 


Распавядае Жонка (мая): Аб, норы, паляванне, лісіцы, цэлы сезон пра тое было чуць ад мужа. Яшчэ на гэтыя выходныя пускаю на пару гадзін, а на наступныя павінен прысвяціць сям'і. З'ехаў, праз два гадзіны прыехаў,як і абяцаў, яшчэ і трафеямі. Будзе на футра.
Ідэальны мужчына.










 

Звіт про одне січневе полювання




У поле прыехаў хутчэй чым іншыя паляўнічыя. Надвор'е – ляля, без ветру, марозік, невялікі снег. Не зусім норна, але для ваби тое, што трэба. Дастаю манок, станаўлюся за корягой, маню і за некалькі хвілін на мяне выбягае ліс. Близенько. Але чаму-то не страляў, і цяпер незнаю чаму. Ну, думаю, яшчэ не вечар, аднаго пусціў, два вазьму. Як заўседы ў мяне, шчыра сказанае павінна спраўдзіцца. З тым і паехаў на нары.
Перш чым прыступаць да паляванні, сталі з хлопцамі на ўскраіне вескі і добра паснедалі, таму што, кажу ім, есць не дам, пакуль пару лісіц не здабудзем))). Жартую, вядома.
 
Першыя норы традыцыйна пустыя, другія таксама, трэція тым больш. Таварыш кажа, ведаю, дзе нара есць. Ну то вйо, едзем туды. Я з Адэль да нары, хлопцы па перыметры. Уласна сама нара – адзін віднорок. Думаў пускаць ці не, але ўваходных варта мяне пераканаў. Адэль тарпедай забягае ў нару, а я акуратна адыходжу метраў дзесяць, приклікаю на наколінникі і хіба шыяй кручу як перископом. Дарэчы, накаленнікі вельмі практычная рэч. Адначасова засекаю час, дзве хвіліны, пяць, сем, дзесяць, пятнаццаць. І тут куляй выскоквае з нары ліс, ледзь паспяваю стрэліць, рудохвостий робіць сальта і працягвае бегчы, цягнучы зад. Аднак флангі не памыліліся, трапны стрэл і ліс падзе. Адэль ўжо каля яго, ловіць «па месцы» і давяршае свае чорнае справа. Задаволеныя ўсе, акрамя, напэўна, лісічак-самочек, таму здабытым апынуўся племянной лиссовин з вялізнымі жалудамі.
 

 
Па дарозе дадому заскочылі яшчэ на адны нары. Самі норы ў рове з густымі кустамі. Пускаю Адэль, яна хутка нориться. Мілагучная брэх даносіцца да майго вуха. Гэта ўжо добра, і тут заспелі кумасю дома. За дзесяць хвілін выхад сабакі, паглядзела на мяне, я заняў добрую пазіцыю і зноў у нару. Праз некаторы час выхад, забіраю яе, і ў той жа міг з нары вылазіць ліс. Пакуль паклаў таксу, пакуль стрэліў то ліс быў ужо на дне роў і ўцякаў карчакамі. Былі яшчэ стрэлы, але, як гаворыцца, кашуля каратковатая, то занадта доўгі або наадварот.
Ну, але і так добра, палічылі таго лысая як здабытага (ліс добранька атрымаў) і селі абедаць, а абед перайшоў у вячэру, традыцыйна як есць у такіх выпадках. Асноўнай тэмай размоваў была сусветная цана за барэль нафты і залежнасць паміж ціхім падыходам да нары і працай сабакі. Як-то так. 

Спогад про одну зимову історію 


Є така пісня Сердючки -  «я тихо йшла, йшла йшла, пиріжок знайшла…» Щось і я таке собі муркотів під ніс, коли вертався із прогулянки з собакою по полях…


Нори були пусті, мороз тиснув і лис бігав по полях щоб зігрітись. Тому пішов із манком. Лиса бачив, і ще, чув десь вдалині постріли. Також в мисливців бавляться   
 
Оце ж бо, люблю прогулятись із собакою. Тому наступного дня  вийшли в поле, але взяв із собою фотоапарат, зазнимкувати сніг, бо не часто його побачиш.  Маршрут прогулянки вибрав не випадково, там де зайчика можна підняти, чи лисичку сполохати,  ну і саме головне - де вчора лунали постріли. Подивлюсь, хто полював на землях Карабаса Барабаса. )))


Йшли неспішно, насолоджуючись рипінням снігу від моцного морозу,





Аделька бігала собі по полях, мов голка з ниткою по вишиванці, чи то слід шукала, чи то щоб зігрітись.





Але знаючи її натуру та манеру пошуку, бачу, шукає щось із натхненням, мов по сліду йде.





Тримаю фотапарат ввімкненим, бо можливий раптовий підйом звіра. Проте раптового не сталось, Адель зайшла в трави і там стала мов лягава у стойці.
Підходжу, класно, я ся тішу, собачка також.
Ну і фото, на згадку…





Заєць великий, ось що значить правильний ракурс.


 Дуже часто так буває, стріляв мисливець по зайцю, ніби попав, заєць одразу не впав, значить не попав. А зайчик пробіг ще метрів двіста-триста, заліз в траву і там дойшов… Сам так мав не раз…
Доречі, це вже не перша така знахідка собаки, були і крупніші… :smu:sche_nie:
Оце собі думаю, чи не продати рушницю, патрони, порох, дріб, гільзи, станки для спорядження та за виручені кошти не купити собі пару другу собак…   

Всім дякую за гарні відгуки.
 Минулими вихідними виходив манити. Підманив лиса, лис вийшов , але на 150 м. зачув мене і утік. Йшов не як на крик зайця щоб зловити жертву, а більше із цікавості.

Ще один звіт про полювання з таксою.

Такса адна з самых старажытных парод паляўнічых сабак. Гэта той сябар , абудзіць вас раніцай на паляванне , пакажа дзе заплечнік , падасць боты ... І палююць менавіта нашы сабакі , а мы толькі маленькае дапаўненняў да іх працы .
Вось і сабралі нас таксі на паляванне ...У пятніцу надвор'е цешыла , снег , вецер , холад - будуць лісы па норах сядзець . І ноч з п'яніцы на суботу была такая ж. Аднак у суботу надвор'е сапсавалася - выйшла сонейка , без ветру , а ноччу яшчэ і прымаразак быў . І ўжо як ёсць , хоць выдатныя віды паказвалі на тое , што дзень будзе цікавы
Я з таварышам прыбылі ў ўгоддзі хутчэй усё .На месцы збору вырашылі трохі паманіла , можа яшчэ нейкая рудая шэльма павядзе. Маниння вельмі карысная рэч , Трэніруе вытрымку як нішто іншае.
І як толькі мы зайшлі на кут поля, убачыўшы ўдалечыні ліса, дакладней не мы ўбачылі, як Адэль (гладкошерстная такса) яго пачула і па паху прывяла ў нару. Нара ўяўляла сабой частку былой милиоративно-арашальнай сістэмы, такая трубачка, дажынаючы каля 20 метраў і сантыметраў 30 у дыяметры. Ліс быў там. Мы падышлі ціха, без шуму, таму маглі спакойна пусціць сабаку ў нару, самі стаць з другога канца трубы і дакладнымі стрэламі здабыць лісу. І нам трэба было жывога ліса, які быў нашым партнёрам у спаборніцтвах / выпрабаваннях. А так як труба была скразная, то выгнаць яго адтуль не здавалася нам праблемай. Пусцім сабаку і ўся праца ... Як жа мы глыбока памыляліся ... Ліс прафесар яшчэ той ...

Назар застаўся вартаваць , а я хутка пабег да машыны і прынёс металічную клетку і рыбацкі падхват .Клетка з аднаго боку трубы , Адэль заходзіць з другога. Чуем голас , сабака працуе , Ліс дакладна там ёсць. І сабака спрацавала , за кароткі час лістапада выскоквае ў клетку , але мы не вcтигаемо яго там заблякаваць. Другая спроба . Адэль зноў выціскае ліса з трубы , і той нагой натыкаецца на метал і адразу зноў у нару .Ну якое нешанцаванне. Такса , нягледзячы на нашыя не поспехі , ўпарта змагалася з Лісам .
Пыл так і ляцела з трубы. Дваццаць хвілін , паўгадзіны , сорак пяць хвілін .... Рэальна было шкада сабакі , якой іржа выядае вочы і драла горла. Ліса шкада не было , зараз такая , засеў там шмарок ў носе , і ні туды і ні сюды , ні пакінь мяне ні бяры мяне . Тэлефануе тэлефон , прыехала падмога. Львоўскія таксятникы . Неўзабаве чую галасы , перабівае сабачы брэх. Падыходзяць шэсць такс і столькі ж паляўнічых. Банда . Былі і малыя Быркач і Эльза ( гладкія таксі ) , і вопытныя Норка і Кара а Міша пазнаёміў нас са сваім сябрам Горанам
Запамога сур'ёзная , цяпер і лісічка сама з-за страху выскачыць. Праўда шум мы паднялі вялікі, у лесе скрыгаталі сарокі , крычалі сойкі а ў навакольных вёсках білі ў званы. Тут як раз Адэль вылезла з нары , цэлая у іржы , у пылу. Ну нарэшце . Гляджу , а мая малая мае морду збітую і вуха прокушенный . А каб твая дупа , ліс дрэнны , па шве разышлася ... Кроў бы цябе нахабная заллела , сукін ты сын
Даем тым рудым гамнюку перакур , самі тым часам мяняем клетку на сетку . Наступным добраахвотнікам апынулася Кара з Высокага замка ( жесткошерстная такса ) . Андрэй асцярожна пускае яе ў нару , а мы ўжо напагатове , з рагаткі , хто з сеткай , хто з лапатай , хто з відэакамерай , хто са стрэльбай , хто са шклянкай , з канапкай , хто з фотаапаратам. Гэта значыць кожны нешта меў на руках. Але лісаў не ідзе. Прапхнуў Кара яго да выхаду , а ён стаў у двух метрах ад выхаду і ні кроку назад .

Гукі барацьбы было чуваць выдатна , мы чулі калі Кара брэша , калі ішла ў лабавую атаку і рабіла хватку. Але лісаў не выходзіў. Тут як раз яшчэ запамога прыбыла Слава Закарпацкі і Біркі з Заўзятым . А я тым часам , паехаў з таварышам Ігарам Міхайлавічам да яго , па яго сабаку , якая не дала б лысую ўжо ніякага шанцу . І толькі мы падыходзілі да нары з нашай сабакам , пачуўшы : « Ёсць , трымай !!! »

А было гэта так. Выпілі хлопцы па кубку гарбаты , таму што замерзлі чакаць. Кара была ўжо ў нары больш за гадзіну. І тут заўзяты выпіў гарбаты , закурыў трубку , бярэ Бірка і пускае яго з іншага боку трубы. Далейшыя падзеі былі як у кіно. Біркамі як гладыятар прарываецца наперад , ловіць ліса або па яйка або па попке , Ліс вырываецца , ад той болю і ганьбы страшэнна праскоквае Кару , і яго ловіць яго на жывот , аднак не можа ўтрымаць , і ліс на поўнай хуткасці выскоквае з нары і трапляе у рыбацкі сачок. Так што можна паляваць і без зброі.

Злоўленым апынуўся ну вельмі велізарны ліс . Затым яго ўзважылі , больш за 10 кг. Чорт яшчэ той будзе псаваць нервы жывадзёры , месячы сабак на спаборніцтвах. Ну з нагоды такой падзеі можна і паснедаць. Кубак з гарачай гарбатай ці кава былі вельмі дарэчныя . Лёгкі перакус , вьо , зноў на нары.
Надвор'е як раз стала вельмі НОРНА , дождж вецер ... Была б такое ўчора , то ўвесь лістапад сядзеў у норах . А так праверылі адны нары , другія , трэція , а ліса няма і няма.І паляўнічыя таксятникы народ асаблівы , хто на ліс са стрэльбай ідзе , а хтосьці і з сачком , як матылькоў лавіць . Лепидоптерофил
Наведалі і вялікія лісіныя гарадзішчы. Біркі , як старэйшы сабака , сам асабіста правяраў кожную нару . І пуста. Які цуд .

 Тут Ігар Міхайлавіч (наш найстарэйшы паляўнічы) кажа , ведаю месца дзе ёсць нары , і там дакладна ёсць ліс . Ну пагналі туды . Так як сабак было шмат , нор дастаткова а часу мала , то падзяліліся на некалькі груп. У адным канале натыкнуліся на свежавыкапанай нару . Ўваходныя сляды паказвалі што хто ж дома ёсць.

Нара невялікага дыяметра , таму пускаем туды таксу норкі Васіля . Норка адразу нориться і сваім голасам абуджае хозяюшка а нам паведамляе « будзьце пільныя » . Адзін сыход , другі , трэці , не паспяваем яе адлавіць . Васіль становіцца ля самай нары. Чарговы сыход норку , Васіль ловіць яе і адыходзіць убок . За пяць хвілін ракетай выскоквае ліса , Андрэй страляе двойчы , усе стрэлы пазнакі , аднак і лярва , не змяншаючы ходу , забягае ў гушчары.
Ідзем шукаць , і сабак пусцілі на след. Першая ўбачыла лісу Міша , а ўжо потым таксі . Маладыя таксята мелі добрую притравки . Расцягнулі тую зладзейку як пльоткы па вёсцы
 Ну а потым як пакладзена , традыцыйны вячэру , абумоўленых пра дзень , які прайшоў , і пра нашых любімца - аб такс

 А дзень быў сапраўды асаблівы , не ўпершыню сабралася на паляванні колькі такс . ГЭТА капец )) ))

]Звіт про ще одне полювання з таксою.


Першая калонія лісіных нор аказаўся пусты . Адэль ( такса гладкошерстная ) толькі прынюхалася , понорилась на палову цела , і адразу выйшла . Хоць видноркив шмат але ліса там не было. Праз некаторы час падышлі да другіх лісіных нор. Видноркив шмат, у 10 Асцярожна і ціха пускаю Малую . Яна адразу правяраць нары. Першыя два видноркы толькі панюхала , а вось у трэцяй понорилась .Не было 5 хвілін. Гэты час здаўся значна больш. Ужо і стаў перажываць. Аж бачу, значыць, паглядзела на мяне хітрымі вочкамі, нібы сказала «я ўсё правільна раблю?» І зноў у нару. Асцярожна схіляюся да нары, прыслухоўваюся і чую недзе ў глыбіні брэх. Праходзіць яшчэ 15 хвілін і Адэль зноў выходзіць з нары. На гэты раз асцярожна прыбіраю яе і стаўлю на ў сябе, на загадзя падрыхтаванае месца, адначасова гляджу на галаву собачинкы, няма ран. Усё чыста, мыска суцэльныя. Да хвіліны час таварыш, які стаяў на другiм канцы лісінай калоніі нор, робіць стрэл. Ну што там ?, Пытаюся я. - Хадзем паглядзім, адпавядае Назар. Падыходзім да нары, ліса Ёсць, зазіраю ў нару, і бачу падлогу метра ад выхаду ляжыць рудастий. Пускаю Малую ў гэты ад норак. Яна адразу хапае яго за шыю, я асцярожную выцягваю яе разам з Лісам. Ох і радасці было. Распавядае Назар: «бачу з виднорка, якога хутчэй не бачыў, значыць ліс, стрэльба на плячы, раблю стрэл. Лістапада дае заднюю, у нару, напэўна ад энергіі дробавага зарада, таму страляў з 10м ». Ліса яшчэ дыхае, хоць было прамое трапленне ў галаву. Даю Адэль досыць яго пакалашмаціць і даціснуць. А потым бяру яе на рукі, абціраць ад крыві, і сыплю ёй мора кампліментаў і ласкавых слоў, адначасова частую кавалкам каўбасы.Здабытым апынуўся шаноўны ліс, мужчына , яўна не маладняк .

[/size][/color]

[size=16px !important][/pre][/color][/size][/font][/color]

Добрага ўсім дня . Фатаграфіі меншым , таму жадаю ўсім прыемнага прагляду . З нагоды кацапской мовы наступнае. Гістарычна так склалася , што жыхары Заходняй Украіны разумеюць многія славянскіх моў , і польскі і славацкі і чэшскі і венгерскі . А беларускую мову тым больш , яна найбольш падобная да нашай.

Расейская мова таксама разумеюць усе , але ўлічваючы гістарычную минульщину і цяперашні час ёй размаўляць і пісаць гэта не паважаць сябе і сваю мову . Прашу паставіцца з разуменнем. Цяпер буду старацца пісаць на беларускай , але пражыць адразу прабачэння за свае будучыя памылкі і недакладнасці.

mikolai, у нядзелю буду на форуме , але Блішчаў да вечара , таму што дзень паляваць

Дзякуй за ўвагу і водгукі пра артыкул аб паляванні з манка .

у кого есть реальный опыт охоты на лису с манком,крик раненого зайца, отпишитесь и ли подскажите где искать.

Щось не знайшов на форумі відповідної теми про полювання на лисицу з манком. Прошу модераторів, як є потреба, перемістити моє повідомлення у відповідну тему..


А це власне і саме повідомлення :





"На лисицю із  манком"




         В теперішній час, коли зайців стало обмаль, а популяція лисиці збільшилась, доцільніше було б полювати саме на цього всюдисущого хижака. Адже він вносить серйозну поправку у кількість вухатого гризуна. Полюють на рудого розбишаку по-різному, а ми розглянемо полювання з манком, як із стаціонарної засідки так  і в активному пошуку.





Готуй воза взимку а місце для полювання влітку


                Для початку треба вибрати місце, а це не так просто як здається.
Врахування сходу та заходу сонця та місяця дозволить вам перебувати у засідці в тіні. Тінь вміло приховає вас, а що саме головне – рушниця чи бінокль не дасть блиску. Не даремно Висоцький співав «Из-за елей хлопочут двустволки , там охотники прячутся в тень...»  Тому краще сидіти у засідці, щоб сонце чи місяць сходили вам по праву руку а заходили по ліву. Ну і не забувати про розу вітрів. Іншою умовою для вибору місця засідки є можливість скритного підходу та відходу. Проте огляд із неї повинен бути якнайбільший та якнайкращий. Рельєф має важливе значення, всі це розуміють. Тому краще засідку влаштувати на пагорбі, підвищені (наприклад на дереві, але із дозволу користувача угідь). Це дасть ще кілька переваг. Із висоти кращий огляд, та й лисиця бачить понизу.  На підвищені необхідно розчистити місце під переносне крісло або влаштувати стаціонарне, яке не скрипить,  і , обов’язково, підставку  під рушницю.  Сидіти в кріслі найкраще на твердому пінопласті. Перевірено.  Надійно та тепло. Його можна залишати на місці, він не намокає та не гниє. Насипало на нього снігу – обернули на другу сторону і ніяких проблем. Зразу потрібно вирубати гілки та кущі що будуть мішати при огляді місцевості та можливій стрільбі.
            Також добре буде, якщо відійти від засідки на метрів 70-100 і подивитись як виглядає вона  із сторони, присісти, глянути на неї з низу, як це буде бачити звір. Важливою умовою є щоб засідка не просвічувавалась. Тому задній фон повинен бути темним, найкраще його загустити гілками. Самі ж гілки з листями краще нарубати влітку. Недалеко від засідки чи на задній фон можна прикріпити грубу клейонку чи щось інше, що буде шуміти. З часом звір звикне до цього шуму і не буде звертати уваги, навіть якщо це ви його самі спричинили. Ще також добрим місцем влаштування засідки  є територія біля залізничних колій. Лисиці там постійно крутяться в пошуках чогось їстівного.
         Тепер до самого місця майбутнього полювання. Необхідно розчистити зручні для вашого огляду та стрільби можливі місця підходу звіра, а поганопроглядаємі, навпаки, захаращити. Рекомендую на відстані приблизно 50 метрів від засідки понапихати в землю півтора-двохметрові патики чи гілки в лінію із прив’язаними до них стрічками – вони будуть показувати нам силу та напрям вітру. Як тільки зайде лис за межі лінії патиків, одразу зрозумієте яка до нього відстань. Адже на око чи в сутінках визначити відстань проблематично. Деякі мисливці ще недалеко засідок вкопують в землю пластмасові труби так, щоб вона стирчала із землі на кільканадцять сантиметрів. В середину вкидають харчові відходи чи зіпсовані «ароматні» продукти. Запах буде приваблювати хижаків,  лис буде там крутитись постійно. Проте тоді, під час виходу на засідку, необхідно брати з собою якісь м’ясні рештки і підгодовувати лиса. Ще дехто закладає приваду: тушку здохлої тварини чи м’ясні решти. При цьому дрібні рештки необхідно прикопати. Лис буде навідуватись в ці місця постійно, а це  вам тільки на руку.
          Самих засідок по угіддях можна зробити кілька, один день полюєте з одної, на інший з наступної.





По одягу зустрічають…


       Вбрання мисливця відіграє велику роль в цьому полюванні. Лисиця добре бачить, підозрілість обмине десятою дорогою. Одразу б радив відмовитись від темних камуфляжів, він буде виглядати чорною плямою. Де б в яких угіддях ви не полювали, ваш одяг повинен бути світліший ніж навколишнє середовище. Білий маскхалат придатний тільки тоді, коли є багато снігу. Також необхідними є рукавиці, навіть якщо нема морозу. Білі руки видно далеко. А що говорити про обличчя. Як прожектор. Тому б радив би використовувати підшоломник або балаклаву. Та й в обличчя тепліше. Запах вбрання також важливий, тому радив би мати окремий верхній одяг який б зберігався на балконі чи у стодолі на сіні. Сам одяг  не повинен шарудіти а ґудзики, заклепки чи блискавка дзвеніти. Можете перевірити самі себе – вдягніться і пострибайте на місці. Необхідно замаскувати і зброю. Вона, так як і бінокль, в більшості випадків, вороновані, що при сонячній  погоді дають блиски. Або обмотати їх камуфляжним скотчем чи обклеїти білим пластиром або не виходити з тіні. Ремінь з рушниці я знімаю зовсім, він тільки заважає.  Ну і телефон. Ставте одразу на «вібро», хоч звір те вібро чує, або повністю на беззвучний, чи вимикати зовсім. Вирішувати вам.







Зброя та постріл


        По зброї -  кожен користується своєю, ту що має. При цьому, нарізна більш ефективніша, хоча з гладкою набагато цікавіше. Яку ж треба мати витримку і майстерність щоб підманити звіра на 30-40м. Я користуюсь гладкою. Патрони використовую наступні: верхній, чоковий ствол, чотири нулі в контейнері, а в нижній, півчоковий, нулівка. Ще одна порада. Засіли ви у засідці, зробіть собі одразу умовну пристрілку у всіх напрямках. Зрозуміло що зброєю без патронів. Плавно та нашвидкуруч. При цьому  з положення коли рушниця на колінах та на підставці. Ви одразу зрозумієте, як це правильніше та краще робити  Найголовніше – техніка безпеки, рушницю знімати із забопіжника тільки перед самою стрільбою. Проте навчіться робити це тихо. А сам постріл має бути по чітко видимій цілі. «Один постріл – один трофей» - це має стати вашим головним правилом.  Не впевнені – не стріляйте, не ляканий звір ще підійде до вашої засідки, а от стріляний навряд чи.  Та й звук пострілу чують всі.
       По біноклях - найкраще підходять 8х40 та  7х50, причому останній має більшу світлосилу, що в сутінках краще. Використання бінокля суттєво економить час при пошуках лисиці, з ним ви швидко відшукаєте в полі лисицю що мишкує, особливо зимою.







Про погоду


       Найкращою погодою для полювання на лисиць з манком є тихі та ясні морозні дні, коли є сніжний наст або немає на землі снігу зовсім. Тоді лисиця не може полювати на мишей, розкопуючи сніг чи землю. І іншу здобич добути не легше. А голод не тітка…
        В дощову погоду або при сильному вітрі лисиці відсиджуються в норах або в інших зручних місцях.
        Найкращим часом для полювання на лисицю є ранок та вечір, тому необхідно приходити на засідку за годину-півтора до сходу сонця та за дві години до заходу. Хоча є  такі дні, що лисиця мишкує цілий день, з перервою на обідній сон мов як сієста. 





Про манки та маніння


        При полюванні на лисицю використовують два типи манків: «писк миші» та «крик пораненого зайця». Самих манків в магазинах є достатня кількість, представлено багато хороших варіантів.  По фірмах перелічувати та рекламувати якусь не буду, кожен з них по своєму хороший,  має свою ціну та інші особливості.  Манки діляться на духові і ручної дії (типу гармошки).  Деякі мисливці виготовляють їх власноруч, а ще інші манять взагалі без манків – втягуючи губами останню фалангу вказівного пальця . Кожен вибирає манок під себе, особисто я користуюсь ручним манком. Головне одне, перед тим як йти на полювання, необхідно добре потренуватись вдома.
      Чому лисиця йде на манок ? З «писком миші» простіше, миші її основний харч. Тому й прямує на нього без особливих пересторог. Крик пораненого зайця вже викликає зовсім інші асоціації. Лису, який вже ловив та поїдав зайця, це призив на більшу здобич, та й одразу згадується як їм, лисенятам, мама лисиця приносила зайців, а вони їх мучили та потім убивали. Миші пищать частенько, а от заєць просто так не кричить. Можливо він попав у халепу, будь це  чи петля, капкан  чи щось інше, або його зловив хижак. Кожен лис має свою територію на якій полює  та з якої проганяє інших зайд. Тому крик зайця може бути сигналом вторгнення іншого лиса. Особливо це загострено в сезон гону. В такому випадку він біжить на крик зайця майже без засторог. В більшості ж випадків лис на звук манка підходить обережно, стоїть, сидить, прислухається та придивляється, старається зайти із сторони, чи обійти з заду. Тому полювання з манком потребує великої уваги, терпіння та витримки.






Основне, сам процес…

В засідці


                      Сидячи у засідці, треба бути максимально уважним. Вмійте бачити та чути, навіть найдрібніші речі. Тріснула гілочка, листя зашаруділо – ви вже повинні бути насторожі. Самі ж рухайтесь щонайменше – звір бачить рух здалека. Тому ваші рухи повинні бути плавні та повільні.
          Прийшли, сіли в кріселко, підготувались, витягнули манок, бінокль, зарядили рушницю, одягнули рукавиці, балаклаву і все, затихли. На хвилин 10-15. Це для того щоб шум, який ви зчинили, пропав.
           Спочатку маню манком «писк миші». Пискнув два-три рази, за кілька секунд повторив і чекаю. Це робиться для того, щоб привабити лисицю з близької відстані, бо можливо за цей час, поки сидів у тишині, вона появилась недалеко. Крик зайця зблизька її налякає. В полі, за хороших умов, лисиця чує писк миші і за 150 метрів. Часто, особливо у сутінках, на писк миші прилітають сови.
        Якщо лис не підійшов, то за п’ять хвилин пробую «криком зайця». Одна серія маніння триває 5-7 секунд, потім перерва на  3-4 секунди і повторно наступна серія тривалістю 3-5 секунди. Не довше. Цей звук лисиця чує і за півтора кілометра. Заманили і почули як десь в далеко в селі загавкали собаки – оце вам і радіус дії манка і підтвердження того що ви зробили це правильно, не сфальшивили. Дуже часто на звук манка прилітають ворони, яструби, сови, прибігають собаки та куниці, а ще також і зайці. Зайці, напевне тільки самці, бо думають що це  зайчиха кричить від іншого самця. Особливо в період гону. Можливі підходи вовків. Якщо лисиця не появилась, то за 20-25 хвилин можна заманити ще раз Чому саме такий час ? Бо лисиця якраз пройде за ті хвилини ту відстань на яку чути манок. Сам звір може появитись в найнесподіваний момент. Проте крик сойки, скрегіт сороки, пташки, що спурхнули з кущів, каркання ворон та круків сповістять вам про це швидше ніж ви побачите саму лисицю. Лисиця дуже точно визначає місце звідки лунав крик зайця. Якщо приходиться манити із надземного підвищення (дерева чи драбини) то манок необхідно направити до низу, щоб звук йшов до землі. Але немає потреби манити більше ніж 4 рази в одному місці. Краще пошукати її в іншому.  Якщо ж лисиця йде на вас, то готуйтеся до пострілу. Або плавно та повільно піднімайте рушницю, поки лисиця під час руху вас не бачить, або коли вона вже зовсім близько, нашвидкуруч підносьте рушницю та стріляйте Проте найзручніше, як вже писав вище, коли рушниця стоїть на підставці.  Або це стаціонарна перекладина або переносна тринога. Старайтесь стріляти лисицю в бік, постріл в груди не надійний із за малою площі для попадання. Якщо сталось таке, що лисицю підшуміли чи промазали, то не спішіть покидати засідку, дуже часто можливий повторний підхід звіра, особливо якщо вона молода. Молоді нестріляні лисиці пострілу не дуже бояться. Деколи вони відскакують в бік і розглядаються по сторонах. Це дає змогу для другого пострілу. У мене було таке, що першим пострілом промазав, проте відлуння від лісу збило лиса з пантелику і він замість того щоб втікати назад побіг  прямо на мене. При  успішному ж пострілі не обов’язково йти зразу забирати добутого звіра, краще за 5-10 хвилин  повторити маніння. Можливий підхід іншої лисиці,а це буває дуже часто, та й іншим це буде знак що власне постріл не пов'язаний із вабою.
   

Опудало


         Практикую використання з манком і такого собі опудала. Це шкурка зайця, натягнута на  гілку чи прут, що запханий у землю. До гілки прив’язана міцна нитка або жилка. Заманив, і одразу кілка раз потягнув ниткою, шкурка завібрувала. Додаткова зорова привада для лиса. Найкраще в сутінках . Це Можна ще також бавитись з лисом «котика-мишки». Для цього треба зробити із сірої чи чорної нитки або шерсті, клубочок, що б нагадував мишку, прив’язати до нього ту ж саму жилку чи нитку, закинули в поле і чекаєте. Як появиться лис, заманіть писком миші і легенько потягніть за нитку. В середину клубка, для закидування на дальшу відстань можна помістити невеличкий грузик.




Шукаємо лисицю в полі


       Можливий і інший спосіб полювання на лисицю з манком. Більш активний – пошуковий. Тут ніби все просто, ходите по угіддях та шукаєте лисицю. Але найголовніше тут одне. Ви повинні побачити лисицю перші. Якщо лисиця побачила вас, то краще її зовсім не манити а йти шукати іншу. І в ніякому разі не можна манити лисицю яка втікає. Тому помітивши в угіддях лисицю старайтесь одразу сховатись так, щоб мати можливість за нею спостерігати. Місцем засідки можуть бути кущі, острівці густої трави, розплуги, пагорбці . Одна умова. Перед вами повинна бути чиста площадка яка б дозволили вам побачити підхід лисиці та влучно вистрелити. Обов’язково пам’ятайте про вітер. Він не повинен дути від вас, найкраще на вас,  максимум що можливо то під кутом. Маскувальний одяг під фон навколишнього середовища. Наколінники будуть дуже доречні.  Постарайтесь підійти до лисиці на відстань до пів кілометра. Заманіть спочатку тихо «мишею». Якщо лисиця не перестала мишкувати то можна повторити голосніше, а як  відстань завелика, тоді спробуйте «зайцем» але тихо. Те що лисиця підніме голову і подивиться на вас є ознакою того, що маніння їй цікаве.  Як тільки звір піде в вашу сторону одразу переставайте манити і готуйтесь до пострілу. Це може бути довго, по дорозі вона може мишкувати, то відходити, то підходити, то йти в бік.  Коли підхід затягується, лисиця відволікається на інше, то можна ще заманити її раз другий писком миші, але не часто.  В будь якому випадку, місце звідки вона почула звук зайця чи миші її зацікавило. Все залежить від вашої витримки та удачі ну і мисливського щастя, яке може бути як на вашій стороні так і на стороні лисиці.









Дует, тріо, квартет.


         Результативнішим способом полювання на лисицю є кількома мисливцями. Один манить а інші стають по боках на переходах звіра або по периметру. Добрим місцем є поляна серед лісу чи на краю лісу, мисливець-манильщик ховається посеред поляни, а стрільці розміщюються по її кутах. Обов’язково треба зважати вітер Також треба враховувати те, що чим більше мисливців тим більша вірогідність підшуміти лисицю. Тому компанія має бути провірена та злагоджена і спрямована на результат.







Мої полювання


          Мав такий випадок. Облаштував  засідку на підвищенні. Прийшов за дві години до заходу сонця. Традиційно «перекур» 10 хв. Маню спочатку «мишею». Тишина. За деякий час «зайцем». Одразу прилетів яструб, що довго кружляв, видивляючись зайця. Пройшло майже пів години перш ніж у поле за кілометр  вийшов лис. Сів собі поважно, хвіст кругом себе і дивиться в мою сторону. Спробував заманити його писком миші, проте безрезультатно, бо на таку відстань лис того звуку не чув. Тоді заманив «зайцем».  Лис, почувши це зірвався і побіг у лісосмугу, що тягнулась попри поле. Першою думкою було те, що я сфальшивив і лис утік.  Все ж, знаючи всякі лисячі штучки, сиджу нерухомо. Недарма кличуть лисів в народі хитрими. Про всяк випадок легенько нахиляюсь до рушниці. Десь в тому напрямку, куди втік лис, заскреготала сорока. Ага, зараз буде якесь продовження. Так і є, бачу як з кущів, по краю поля, прямо на мене швидко біжить лис. Нерухаюсь, підпускаю його близенько, для вірного пострілу. Стріляю в бік, лис  по інерції, ступивши кілька кроків, паде. Зачекавши хвилин десять ще раз заманкував зайцем. Аж за п’ятнадцять хвилин підійшов до свого трофею, яким виявився величезний, вгодований лис .







         Іншого разу пішов вистежувати  лисиць в поля. Уже скоро побачив одну мишкуючи лисичку в полі. Тут вже було простіше, лисицю я спостерігав. Тому хотів спробувати одну цікаву тактику як для гладко ствольного мисливця. Тобто, заманити в одному місці і швиденько переміститись у друге, де можливий вихід лисиць. Так і зробив. Сів у невеличкі кущі трави, заманив «зайцем». Чекати прийшлось недовго, лисиця, вчувши крики зайця, підняла хвіст і неспішно та час від часу мишкуючи,  пішла в мою сторону. Я в час її мишкування, швиденько, але акуратно, переповз кущами, метрів п’ятдесят вперед, до старої дички Недоходячи близько ста метрів, до тих трав, звідки я манив, стала. Але до мене вона знаходилась в межах пострілу. Пискнув губами мишкою, лисиця обернулась в мою сторону. Постріл. Лисицю добуто.









Епілог


      Кожне полювання із манком це як урок, завжди набираємося досвіду на майбутнє. Кожного разу можливий свій нюанс, що внесе корективи у наступні полюванні. Тому не потрібно розчаровуватись у перших невдачах. Якщо б все було просто то  лис був би на межі знищення. Я свого першого лиса добув не одразу, всі попередні рази були як навчання на своїх помилках.
Тому бажаю вам успіху в цьому захоплюючому полюванні. Ні пуху, ні пера.